Поради батькам та вихователям

 З  гіперактивною  дитиною  слід  керуватися  правилами:

• Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
• Зменшити робоче навантаження на дитину.
• Ділити   заняття   на   короткі,   але   частіше   повторювані   періоди. Використовувати фізкультхвилинки.
• Бути емоційним, експресивним педагогом.
• Знизити вимоги до акуратності на початку, щоб сформувати відчуття успіху.
• Садовити дитину під час занять поряд із дорослим.
• Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику).
• Домовлятися з дитиною про ті або інші дії заздалегідь.
• Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.
• Використовувати гнучку систему заохочень та покарань.
• Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
• Надавати дитині можливість вибору.
• Залишатися спокійним. Немає холоднокровності — немає переваги!

З  неспокійною  дитиною  варто  керуватися  наступними правилами:

• Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй
  заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що
  можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.
• Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.
• Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе
  забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли
  у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти.
• Пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

З  конфліктною  дитиною  варто  дотримуватися  наступних правил:

• Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.
• Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.
• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.
• Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

Із сором’язливою дитиною варто пам’ятати наступне:

• Слід розширювати коло знайомств своєї дитини, частіше запрошувати до себе друзів, брати малюка в гості до знайомих людей, запрошувати дітей у гості, розширювати маршрути прогулянок та екскурсій, учити дитину спокійно реагувати на нові місця і людей.
• Не варто постійно турбуватися за дитину, намагатися повністю оберігати її від всіляких небезпек, в основному придуманих вами, не робіть самі все за дитину, не запобігайте будь-яким утрудненням, надайте їй свободу діяльності.
• Постійно укріплюйте в дитини упевненість у собі, у власних силах.
• Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужим дорослим» (у магазині, на зупинці, в дитячому парку, кінотеатрі тощо).

•  Слід розширювати коло спілкування дитини, приводити її в нові місцяі знайомити з новими людьми.
• Підкреслюючи переваги і корисність спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією або іншою людиною.
• Намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
• Якщо попри всі ваші зусилля дитина стає все більш замкнутою і відчуженою, зверніться за консультацією до психолога, який допоможе вам у розв'язанні цієї проблеми.

• Слід пам'ятати, що заборона і підвищення голосу — неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися на те, що агресивність дитини буде подолано.
• Надавати дитині особистий приклад позитивної поведінки. Не допускайте проявів гніву або критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти».
• Нехай ваша дитина постійно відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її.
• Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти дитину. Хай вона бачить, що вона потрібна і важлива для вас.