Жовтень 2013 рік.
Грудень 2013 рік.
ЛОГОРИТМІКА
Логопедична ритміка – комплексна методика, яка включає в себе засоби логопедичного, музично-ритмічного та фізичного виховання.
Логопедія – розділ дефектології, який займається недоліками мовлення та їхнім виправленням. Порушення мовлення долаються як педагогічними методами (спеціальне навчання та корекційно – виховні заходи), так і медичними засобами впливу. Під «медичними» мається на увазі не тільки медикаментозне лікування, яке необхідне в деяких випадках, а й деякі нетрадиційні види терапії, наприклад, за допомогою музики та рухів.
Використання музики з лікувальною метою (музикотерапія) має тисячолітню історію. Вже в літературних та релігійних текстах Давнього Сходу та Індії згадується про лікування за допомогою священних співань. Авіценна рекомендував слухати музику тим, хто страждає від захворювань.
Наприкінці ХІХ сторіччя розпочався етап експериментально – фізіологічних досліджень в цій області. Вчені довели, що під дією музики у людини змінюється тонус м’язів, прискорюються серцеві скорочення, знижується артеріальний тиск. Під час прослуховування музики у пацієнта змінюється електрична активність клітин мозку, покращується пам'ять.
Також і рухи здавна використовувалися у якості лікувального та профілактичного засобу. На початку ХІХ сторіччя сформувався напрямок медицини – лікувальна фізкультура. Згодом в науці з’явився спеціальний термін – кінезитерапія (лікування рухом). Кінезитерапія пропонує використання усіх форм та видів рухів, рухової активності та природних моторних функцій людини для лікування різноманітних захворювань. Принципи кінетотерапії лежать у основі лікувальної ритміки, одним із вузьких розділів якої і є логоритміка.
Отже, три кити, на яких стоїть логопедична ритміка, - це рух, музика та мовлення.
З часом логопедична ритміка стала невід’ємною частиною логопедичної методики. Вона сприяє подоланню найрізноманітніших мовленнєвих розладів: від фонетико – фонематичного порушення мовлення (порушення вимовляння ряду звуків рідної мови) до складних мовленнєвих дефектів, таких як загальне недорозвинення мовлення (порушення у дитини зразу всіх систем рідної мови: лексики, граматики та фонетики), заїкання (порушення ритму та плавності мовлення, обумовлене судорожним станом м’язів мовленнєвого апарату) та алалія (відсутність мовлення).
Часто в дітей – логопатів спостерігається і недорозвинення ряду психомоторних функцій: страждають увага, пам'ять; має місто загальна моторна незграбність, недостатня рухливість та координованість рухів пальців рук.
Дефекти зорового сприйняття призводять до того, що в дитини запізнюється сенсорний розвиток, виникають проблеми із орієнтацією у просторі (наприклад, він довго не може запам’ятати назви основних кольорів: червоний, синій, жовтий, зелений, визначити, де в нього ліва, а де права рука).
Дефекти слухової уваги проявляються у труднощах зосередження на завданнях педагога, даних в словесній формі; визначають відсутність почуття ритму та рими, призводять до складностей формування в дитини фонематичних процесів.
Треба відзначити, що діти, які мають мовленнєві дефекти, часто відзначаються і низкою особистих особливостей. В них може бути знижена працездатність на заняттях, ці діти швидко втомлюються, починають відволікатися і внаслідок цього перестають сприймати учбовий матеріал. У спілкуванні більшість з них характеризуються підвищеною збудженістю або, що буває рідше – в’ялістю та апатією. Із цим може бути пов’язана і емоційна нестійкість, яка виражається у частих змінах настрою, капризності або плаксивості.
У роботі із такими дітьми логоритмічними засобами можна регулювати процеси збудження та загальмованості, поступово формувати координацію рухів та їх точність; вчити пересуватися і орієнтуватися у просторі. Логоритміка дозволяє сформувати в дитини рефлекс зосередженості, а це надалі дозволить розвивати довільну увагу.
Методами логоритміки можна в доступній та цікавій формі розвивати в дитини загальні мовленнєві навички, такі, як дихання, темп та ритм вимовляння, його виразність; в ході музично–дидактичних ігор відпрацьовувати артикуляційні, мімічні та голосові вправи. Логоритмічні заняття, також, як логопедичні, мають різноманітні цілі: розширення словнику дітей, відпрацьовування граматичних тем, автоматизація звуків, розвиток фонематичного сприйняття, з тією лише різницею, що весь мовний матеріал підкріплюється ритмічними рухами або музично-рухливими вправами. Таким чином, логоритмічні заходи дозволяють дітям глибше зануритися у ігрову ситуацію, створити сприятливу атмосферу засвоєння матеріалу і розвитку творчих здібностей. Знання засвоюються дітьми швидше, так як вони супроводжуються різноманітними рухами під музику, що дозволяє активізувати одночасно усі види пам’яті (слухову, рухову та зорову).
Логоритміка сприяє і естетичному вихованню дошкільників, уводячи їх із раннього дитинства у світ музики, вчить емоційній чутливості, прищеплює любов до прекрасного й сприяє розвитку художнього смаку.
НАПРЯМКИ ЛОГОРИТМІЧНОЇ
РОБОТИ
У логоритмиці виділяють два основних напрямки у роботі з дітьми, які страждають мовленнєвими порушеннями. Перше передбачає розвиток немовних процесів: вдосконалення загальної моторики, координації рухів, орієнтації у просторі; розвиток відчуття музичного темпу та ритму, співочих здібностей; активізація усіх видів уваги та пам’яті.
Другий напрямок логоритмічної роботи – розвиток мовлення дітей-логопатів і корегування їх мовних порушень. Ця робота включає в себе розвиток дихання, голосу; відпрацювання помірного темпу мовлення та його інтонаційної виразності; розвиток артикуляційної та мімічної моторики; координацію мовлення з рухами; виховання правильної звуковимови та формування фонематичного слуху.
Усі види логоритмічних ігор та вправ пропонуються дітям у поєднанні з будь-якою ритмічною основою: під музику, під рахунок, або словесний, частіше віршований супровід.
ПРИНЦИПИ БУДУВАННЯ
ЛОГОРИТМІЧНИХ ЗАНЯТЬ
Заняття логопедичною ритмікою для дітей дошкільного віку, які мають мовленнєві порушення, бажано проводити не менш двох разів на тиждень. Заняття по логоритміці проводять спільно два спеціаліста: музичний керівник та логопед. В ни х приймає участь також і вихователь, який працює у даній групі.
Музичний керівник підбирає музично-рухові, художньо-образотворчі та музично-дидактичні ігри та вправи для логоритмічних занять, відповідно до віку, моторного та психічним розвитком дітей.
Логопед включає в ці заняття вправи для розвитку загальних мовленнєвих навичок та мовленнєві ігри, які допомагають вирішувати корекційні задачі, виходячи із виду мовленнєвої патології дітей та етапу логопедичної роботи. Наряду з цим на заняттях розширюється словниковий запас дошкільників за тією темою, яку вони вивчають на цей час, відпрацьовується граматично правильна мова, вдосконалюються усі види уваги та пам’яті.
Вихователь на заняттях по логоритміці здійснює контроль за дітьми під час виконання рухових і танцювальних вправ: стежить за осанкою, якістю рухів, дотриманням правил гри та дисципліни. Поза логоритмічними заняттями вихователь продовжує відпрацьовувати з дітьми ті види вправ, які викликали труднощі на занятті, розучує з дошкільниками тексти пісень або словесний матеріал до рухливих, пальчикових або інших ігор.
Таким чином, на логоритмічних заняттях забезпечується послідовність у роботі всіх спеціалістів, які займаються корекційною роботою із дітьми-логопатами.
Тривалість занять по логоритміці для дітей різних вікових груп варіюється. Дошкільники 4-х річного віку, з урахуванням постійної зміни видів діяльності, займаються десь 20 хвилин; 5-річні діти – 30 хвилин, а час занять для дітей 6-7 років не повинен перевищувати 40 хвилин.
Для досягнення найкращих результатів, логоритмічні заняття будуються з урахуванням рівномірності розподілу психофізичного та мовленнєвого навантаження. Усі завдання, які пропонуються дітям в межах одного заняття, поєднуються однією лексичною темою і проводяться за наступною схемою:
1. Вступна частина передбачає привітання, оголошення педагогом теми заняття та проведення ритмічної розминки. Вступна частина складає коло 10% від часу усього логоритмічного заняття.
Завдання ритмічної розминки – підготувати організм дитини до наступного моторного та мовленнєвого навантаження. Розминка включає у себе різні види рухових вправ під музику: ходьбу спокійного характеру, енергійну ходьбу, марширування та біг із зміненням напрямку, перешикуваннями, а також із зміною видів рухів.
2. Основна частина складає 70-80% часу логоритмічного заняття. В залежності від логопедичного діагнозу дітей і від етапу корекційної роботи, вона включає в себе різноманітні види музичних, рухових та мовних вправ.
3. Заключна частина по часу не дуже тривала (коло 10-15%). Закінчується любе логоритмічне заняття, як правило, вправами на відновлювання дихання, релаксацію, різними видами спокійної ходьби та легкого бігу.
Заключна частина, крім того, передбачає підведення стогів заняття. Діти, відповідаючи на запитання педагога, ще раз називають тему пройденого заняття, закріплюють отримані на ньому знання у вигляді нових слів, висловів або інформації про оточуючий світ.
Наприкінці заняття логопед дає оцінку роботи дітей.
РОЗВИТОК НЕМОВЛЕННЄВИХ ПРОЦЕСІВ
(ПРИКЛАДИ ВПРАВ)
Ходьба та марширування – природній вид руху людини. Вона здійснюється внаслідок чіткої координації рухів рук та ніг. Діти, які мають мовленнєві порушення, як правило, незграбні: їх ходьба хитка, хода нерівна, часто вони шаркають ногами. Тому завдання по навчанню ходьбі і легкому бігу під музику обов’язкові на кожному логоритмічному занятті. Як правило, з таких вправ починається заняття. Ці вправи налаштовують дітей на роботу та організовують їхню увагу на колективні дії.
1. Крок та біг.
Мета: вироблення правильної постави, навичок триматися у колоні, розвиток слухової уваги.
Описання вправи: діти йдуть колоною (один за одним) по колу під спокійну музику. Після зміни характеру музики переходять на легкий біг. Знову лунає спокійна музика, під яку діти поновлюють свою ходьбу.
Переміна музики відбувається декілька разів. Діти зупиняються, коли музика закінчується.
2. Водії.
Мета: відпрацьовування навичок руху по колу.
Описання вправи: діти стоять по колу один за одним. Промовляють слова і виконують рухи відповідно тексту.
Їду, їду я мерщій –
легкий біг по колу.
Сам мотор і сам водій –
у дітей в руках уявні рулі, які вони крутять на бігу.
Натискаю на педалі –
діти зупиняються, «натискають» на уявну педаль правою ногою.
І машина мчиться далі.
рухи супроводжуються енергійною музикою.
Регуляція м’язового тонусу – у дітей, які мають мовленнєві патології, часто відзначається не тільки порушення артикуляції, але й недоліки дрібної та загальної моторики. Причина – порушення м’язового тонусу. Частіше за все, такі діти дуже напружені, різки у рухах, метушливі. Іноді навпаки – має місто зниження м’язового тонусу, в’ялість загальних рухів. Для корекції цих недоліків моторики треба навчити дітей вмінню регулювати свій м’язів тонус: розслаблювати та напружувати певні групи м’язів.
Вправи з елементами релаксації активно застосовуються на логоритмічних заняттях.
1. Прапорці.
Мета: регуляція м’язового тонусу м’язів рук.
Обладнання: прапорці (по 2 на кожну дитину).
Описання вправи: діти стоять або сидять на стільцях. Під гучну музику діти піднімають руки вгору і махають прапорцями в себе над головою. Під тиху музику прапорці опускаються, руки відпочивають. Переміна характеру музики виконується кілька разів.
2. Слухай і плескай.
Мета: регуляція м’язового тонусу м’язів рук.
Описання вправи: діти сидять на полу, на колінах. Під гучну музику б’ють долонями по полу (одночасно обома руками), а під тиху роблять легкі постукування перед собою. Переміна характеру музики виконується кілька разів.
Пальчикові ігри – вчені - фізіологи довели, що розвиток рухливості пальців сприяє більш активному мовленнєвому розвитку дитини. Для вдосконалення тонких рухів пальців рук з дітьми проводяться різні пальчикові ігри із співами або ігри з дрібними предметами під музику.
1. Покатай поміж долонь.
Мета: самомасаж долонею.
Обладнання: волоський горіх або олівець із гранями.
Описання вправи: під спокійну музику діти катають між долоньками олівець (рухи долонею вперед - назад) або волоський горіх (рух по колу). Важливо не припиняти рух і не упустити предмет із рук.
2. Граємо на сопілці.
Мета: розвиток рухливості пальців рук, координація рухів; закріплення вимовляння звуку Р.
Описання вправи: діти стоять або сидять на стільцях перед педагогом, співають а капелло разом із ним. Одночасно із співом, педагог і діти виконують рухи пальцями, імітуючи гру на сопілці: кисті рук на рівні рота, пальці виконують хвилясті рухи.
Ай ду-ду, ай ді-ді
Грає ворон на трубі.
А труба не проста,
А труба золота!
РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ І КОРЕКЦІЯ
МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ
Розвиток дихання – один із перших і дуже важливих етапів колекційного впливу на дітей-логопатів, незалежно від виду їх мовленнєвого дефекту. Мета дихальних вправ – сприяння вироблянню правильного дихання діафрагми, тривалості видиху, його сили та поступовості, що необхідно як для дітей із заїкуванням, так і для дошкільників, маючих дефекти вимовляння звуків.
1. Намотай клубочок.
Мета: формування тривалого мовленнєвого видиху, автоматизація ізольованого звуку.
Описання вправи: діти обертають одна навколо іншої руки перед груддю і в цей час тривало проспівують голосний звук – наче намотують на клубок довгу звукову нитку. Можна позмагатися, чия нитка буде довшою.
В процесі автоматизації звуків можна запропонувати дитині тягнути і деякі приголосні звуки С, З, Ш, Ж, Л та Р.
2. Ах, як пахне!
Мета: розвиток мовленнєвого дихання, вміння вимовляти на одному видиху наростаючу по кількості слів фразу.
Обладнання: квітка або щось пахуче.
Описання вправи: педагог дає дитині понюхати ароматну квітку і пропонує повторити фрази:
Ах!
Ах, пахне!
Ах, як пахне!
Ах, як приємно пахне!
Ах, як квітка приємно пахне!
Розвиток голосу – за допомогою голосового апарату ми видаємо звуки, різна по висоті, силі та тембру. Якщо в дитини виникли певні проблеми, завданням педагога є наступне: по-перше, розвивати у дітей основні якості голосу – силу й висоту, по-друге, привчати їх говорити без напруження, змінюючи голос відповідно до ситуації.
1. Заспокой ляльку.
Мета: розвиток тембру голосу, мовленнєвого дихання.
Обладнання: дитячі стільці і ляльки за кількістю дітей.
Описання вправи: діти сидять і тримають ляльок. Педагог говорить дітям, що ляльки плачуть і їх треба заспокоїти – заспівати колискову.
Дорослий сам показує, як треба качати ляльку і тихенько наспівує на звук «А» мотив колискової.
Під музику діти качають ляльок і тихо співають.
2. Луна.
Мета: розвиток сили голосу та мовленнєвого дихання, активізація м’язів губ та нижньої щелепи.
Описання вправи: діти під повільну спокійну музику ходять по залу та уявляють, що гуляють по лісу – збирають гриби та ягоди. Потім діляться на дві групи. Одна група дітей йде у один кінець залу, друга – у протилежний. Музика стає більш гучною та тривожною. Перша група дітей гучно кричить: «АУ – АУ – АУ!», а друга відповідає їй тихо «ау – ау - ау» під тиху музику. Перекликаючись, дві групи дітей зустрічаються і йдуть під бадьору музику із лісу додому.
Запропоновані вище вправи можна доповнити групами вправ на розвиток міміки, артикуляції, фонетичного сприйняття, граматики, лексики, інтонаційної виразності мовлення і т.д. Доречно буде сказати, що логоритмічні заняття корисні не тільки для дітей з явними недоліками мовлення, а й для усіх дошкільників та молодших шкільників. Такі вправи сприяють розвитку уявлення, почуття музичного ритму та темпу, покращують пам'ять та активізують увагу.
Музичний керівник Турчина В.А.
Вчитель-логопед Турчина Ю.В.
